Географія українських виборів: результати парламентських виборів у ретроспективі й у сьогоденні. Фонд "Європа ХХІ". Київ-2002 (I)

ОБСЄ в своїй доповіді визнала , що парламентські вибори 2002 року були кроком уперед у напрямку до демократії порівняно з виборами—98. Напевно, шановні міжнародні спостеріга чі знали, про що вони говорили. Ми ж просто констатуємо, що навіть із погляду політичної географії України ситуація за ці чотири роки досить істотно змінилася. Різною була картина симпатій виборців, різними були умови, за яких кандидати ставали народними обранцями. Зрештою, й Верховна Рада ІІІ скликання на кінець своєї каденції навесні 2002 року виглядала відмінною за своєю структурою за той парламент, який утворився в результаті виборів 1998 року.

Зрештою, можна просто порівняти, як на очах змінюється Україна політична і як змінюється головна дійова особа політики — виборець. Словом, карти, які ми вам пропонуємо, є чи не найкращим свідченням того, що суспільство насправді дуже далеке від стагнації — за того, що структури, які ми звично звемо владою, за цими змінами далеко не завжди встигають. Зрештою, висновки робити вам...

Якщо порівнювати партії (блоки), які лідирували в одномандатних округах на виборах до Верховної Ради в 1998-му і в 2002 році, можна побачити цікаву картину.

Таблиця 1. Результативність партій та блоків на виборах 1998 та 2002 років

По-перше, кількість партій (блоків), які посідали в округах перші місця, скоротилася з дев'яти в 1998 році до п'яти в 2002-му. Також серед лідерів виборів—2002 відсутні суб’єкти, котрі не подолали чотиривідсотковий бар’єр, а в 1998 році таких було два (виборчий блок партій "Національний фронт" та Аграрна партія України). Кількість партій, що подолали чотиривідсотковий бар’єр, але в жодному окрузі не були лідерами, залишилася незмінною — і на нещодавніх, і на попередніх виборах таких партій було по одній. У 1998 році цим відзначилася Народно-демократична партія, а в 2002-му — Соціал-демократична партія України (об'єднана).

У 1998 році одноосібним лідером у семи областях та в місті Севастополі була Комуністична партія України, в одній області — Народний рух України і ще в одній — Соціал-демократична партія України (об’єднана). У 2002 році одноосібний лідер виявився в 17 регіонах: виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" безумовно переміг у восьми областях та в місті Києві, а Комуністична партія України — у семи областях та в місті Севастополі.

Найменш політично однорідною в 1998 році була Волинська область. Лідерами у ній стали відразу три партійні сили — Народний рух України (3 округи), Комуністична партія України (1 округ) та Аграрна партія України (1 округ). На виборах 2002 року найменш політично однорідною виявилася Сумська область, де перемогу по округах здобули аж чотири партії (блоки) — виборчі блоки політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" та "За єдину Україну!" перемогли в 2 округах кожен, а Комуністична партія України з Соціалістичною партією України — в одному окрузі кожна. По три переможні партії (блоки) дали Полтавська (Соціалістична партія України — 4 округи, блок Віктора Ющенка "Наша Україна" — 3 округи, Комуністична партія України — 1 округ) та Чернігівська області (блок Віктора Ющенка "Наша Україна" — 4 округи, Соціалістична партія України та Комуністична партія України — по одному округу).

У порівнянні з минулими виборами відчутно послабилися позиції Комуністичної партії України: кількість округів, у яких КПУ лідирувала, зменшилася на 52. За цього КПУ повністю втратила лідерство в округах Західної України, у Хмельницькій, Вінницькій та Черкаській областях, у місті Києві та області. Лише по одному переможному округу КПУ отримала в Житомирській, Полтавській, Сумській та Чернігівській областях. Суттєвих втрат зазнала партія й у Донецькій області. Покращити свої результати комуністам удалося лише в Дніпропетровській області (кількість округів, де партія здобула лідерство, збільшилася на 11, до того ж раніше ці округи не були "комуністичними") та на Одещині (де кількість "переможних" округів зросла на два).

Соціалістична партія України у 2002 році теж показала гірший результат у порівнянні з результатом виборчого блоку Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!", здобувши перемогу в 12 округів проти 18, в яких блок переміг у 1998 році. Партія повністю втратила лідерство в Хмельницькій і Житомирський областях, знизився її вплив на Київщині, Черкащині та Чернігівщині. Не змінилася кількість округів, де лідирує СПУ, в Вінницькій та Кіровоградській областях. Натомість у Полтавській і Сумській областях позиції СПУ зміцнилися (відповідно на два й на один округ більше, ніж у 1998 році).

Соціал-демократична партія України (об’єднана) хоч і пройшла у Верховну Раду в результаті виборів 2002 року, але втратила лідерство в округах Закарпатської області, а нових "переможних" округів не здобула.

Партія зелених України та блок Наталії Вітренко (який можна вважати "правонаступником" Прогресивної соціалістичної партії України) не лише втратили лідерство в окремих округах, але й не потрапили до Верховної Ради.

А всеукраїнське об’єднання "Громада", що в 1998 році лідирувало майже в усіх округах Дніпропетровської області (12 округів), у 2002 році взагалі не брало участі у виборах.

Виборчий блок партій "Національний фронт" (який переміг у чотирьох округах у 1998 році) розпався, і його частина (Конгрес українських націоналістів) разом із двома Рухами, на які подрібнився колись єдиний НРУ, ввійшла до блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", який став лідером у 94 округах, повністю покривши Західну Україну та місто Київ з областю, а також у багатьох округах Центральної і Північної України.

Інша частина "Національного фронту" — Українська республіканська партія та Українська консервативна республіканська партія — разом із Всеукраїнським об’єднанням "Батьківщина" (яке свого часу вийшло із Всеукраїнського об’єднання "Громада"), Українською народною партією "Собор" та Українською соціал-демократичною партією ввійшли до виборчого блоку Юлії Тимошенко. Блок переміг лише в одному окрузі Дніпропетровської області. Цей факт дає підстави вважати, що в 1998 році виборці даного округу голосували масово за "Громаду" з огляду на свою опозиційність до виконавчої влади, а не під адміністративним тиском, організованим тодішнім лідером "Громади" і колишнім керівником Дніпропетровської області та екс-прем’єром Павлом Лазаренком.

Аграрна партія України, що була в 1998 році лідером в одному окрузі на Волині, ввійшла до виборчого блоку політичних партій "За єдину Україну!". На виборах 2002 року блок переміг у 18 округах, 16 з яких знаходяться в Донецькій області, а 2 — у Сумській. На думку численних спостерігачів, провідну роль у здобутті цього лідерства зіграло застосування так званого "адміністративного ресурсу".

Проаналізуємо, наскільки повно були реалізовані через вибори уподобання громадян і наскільки сильну тенденцію до "втрати" голосів, відданих на партії і блоки, що не подолали 4-відсотковий бар’єр, можна спостерігати.

Таблиця 2. Загальні результати виборів по Україні

Як ми бачимо, на виборах—2002 кількість виборців, які не знайшли політичної сили-виразника своїх політичних інтересів (і тому проголосували проти всіх), зменшилася більш ніж удвічі. Також суттєво скоротилося число виборців, які не побачать своїх "улюблених" партій (блоків) у ВР України через те, що ті партії та блоки не набрали необхідних 4 відсотків.

Більш детально ці результати представлені в наступній таблиці:

Змінилась і географія нереалізованих голосів. На попередніх виборах найбільш "ображеними" неуспіхом своїх обранців могли почувати себе виборці Галичини (де велику підтримку мали виборчий блок партій "Національний фронт" та партія "Реформи і порядок"), Волині (де виявилося чимало прихильників Аграрної партії України) та східних округів Донецької області (де чимало виборців висловлювалися за виборчий блок партій "Трудова Україна " — не плутати з нинішньою партією "Трудова Україна ").

За кількістю округів, виборці яких майже стовідсотково реалізовували своє право голосу, лідером була Дніпропетровська область — 3 округи (завдячуючи Всеукраїнському об’єднанню "Громада "); по одному округу виявилося також у Сумській (там виборців зачарувала Н. Вітренко) та в Херсонській областях (тут майже всі голоси відійшли лівим партіям та блокам). Та й загалом найменше голосів виборців було втрачено в тих округах, де виборці віддали перевагу лівим.

На цьогорічних виборах виборці святкували перемогу сил, за які вони проголосували, у західних областях (це сталося завдяки входженню всіх основних правих сил у блоки) і на сході — у Сумській області в "традиційному" окрузі Н. Вітренко (№ 161 — в 1998 році, № 162 — в 2002-му), де симпатії перейшли до В. Ющенка ("Наша Україна " здобула тут понад 20%, а блок Н. Вітренко — менше 4%). Також зменшилась кількість нереалізованих голосів на Донеччині (загалом область стала головним "донором" блоку "За єдину Україну!").

Збільшилася кількість нереалізованих голосів у Криму та Севастополі (це сталося за рахунок підтримки виборцями Руського блоку), також доволі багато їх виявилось у Києві (свою роль зіграла тут підтримка омельченківської "Єдності"). Доволі великий відсоток виборців, які проголосували за партії чи блоки, які потім програли вибори, було в містах. Частково це пояснюється тим, що саме в містах мешкають більшість виборців, які віддали перевагу "телевізійним" партіям і блокам (ПЗУ, "Жінки за майбутнє", КОП, "Яблуко").